Ми птиці інформаційного простору. Іншого в нас немає. 

Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого». 

Коли штучно стримують розвиток рідної мови – не дають її на телебаченні, 

в кіно, в журналах, створюється враження, що вона несучасна. 

Чи може професійний скрипаль грати на скрипці лише на сцені? Так само і з мовою. 

Іван Малкович. 

У демократичному суспільстві інформація як духовно-інтелектуальна національна вартість має вільно пульсувати по вертикалі – від покоління до покоління і по горизонталі – на рівні одного покоління. Проте характерна риса інформаційної доби - це глобалізація інформаційного середовища. 

Технічно жодна держава ізолювати свій інформаційний простір не в змозі, так само як і убезпечитися від надходження інформації ззовні. Інформація, яка надходить від ЗМІ (преси, радіо і телебачення, кіно, Інтернету), суттєво впливає на спосіб мислення людей і є вагомим фактором формування світогляду, моральних цінностей, уявлень про спосіб життя й належну поведінку. До речі, найактивнішим користувачем Інтернету є молодь. За підрахунками Київського міжнародного інституту соціології, станом на лютий 2011 року основну групу профілю онлайн-аудиторії користувачів становить молодь у віці 18-29 років – (46,6% усієї кількості) . 

Людина, оточена електронними носіями інформації, може задовольнити найрізноманітніші потреби в нових знаннях і спілкуванні у віртуальному просторі. Проте ці процеси відбуваються досить пасивно, тому що переважає візуальне сприймання відеоряду (особливо в телебаченні та кіно), тоді як текстовий носій інформації здебільшого залишається поза увагою. Все це значно обмежує можливості розвитку як мислення, так і мовлення.