І. Вступ.

За роки незалежності Україна зробила значні кроки в реформуванні системи середньої освіти. Упровадження нових стандартів, перехід на нові методи навчання, введення ефективних технологій оцінювання знань учнів, розмаїття вітчизняних методичних шкіл, новаторські пошуки вчителів засвідчують успіхи української школи, наближення вітчизняної освіти до світових стандартів.

Одним із важливих напрямів української освіти є гуманітарний, який забезпечує духовний розвиток учнів. Предметні цілі сучасного курсу філологічної освіти вказують на максимальне наближення до життєвих потреб учнів, відображають їхні життєві орієнтири, спрямовують курс на інтенсивний мовленнєвомислительний, інтелектуальний і духовний розвиток школярів. Шкільна філологічна освіта покликана формувати особистість високої мовленнєвої компетентності, здатної до адекватного спілкування в усіх сферах сучасного життя. Завдання вчителя-словесника в цьому аспекті – виробляти в учнів уміння й навички комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях, розвивати всі види мовленнєвої діяльності, акцентуючи увагу, зокрема, на аудіюванні й говорінні, оскільки їм на уроках приділяється менше уваги, ніж читанню і письму. Взявши до уваги цей аспект, потрібно шукати оптимальні шляхи формування мовної особистості, спираючись на відповідні теоретичні психолого-педагогічні та лінгводидактичні наукові засади, що сприяли б ефективному навчанню учнів предметів філологічного циклу.

Мета роботи ШМО:

v Вивчення та аналіз, нормативних та інструктивних начальних програм, підручників, посібників, нормативних та інструктивних документів, методичних рекомендацій, різних форм і методів організації навчально-виховного процесу;

v Систематична робота з педагогами щодо опанування методологією та теоретичними основами відповідної галузі науки за власним фахом, сучасними досягненнями педагогіки та психології, удосконалення методичних та практичних вмінь викладання української мови та літератури, російської мови та зарубіжної літератури;

v Підвищення загально-педагогічної культури педпрацівників;

v Формування позитивної мотивації участі педагогів у всіх заходах науково-методичної роботи в школі, стимулювання творчої ініціативи;

v Сприяння розвиткові у вчителів інтересу до педагогічних експериментів;

v Вивчення та узагальнення перспективного досвіду окремих вчителів, виявлення їх невикористаних резервів.

Зміст роботи ШМО– базувати навчання української мови та літератури, російської мови та зарубіжної літератури і технологій їх засвоєння на прогресивних підходах до навчально-виховного процесу, що передбачає розв`язання комунікативних завдань, успішність яких залежить від розуміння учнями їх сутності – одержання і передача інформації.

Основні форми роботи ШМО:

Масові:

v планові засідання ШМО об'єднання;

v семінари-практикуми;

v групові консультації.

Індивідуальні:

консультації;

відвідування уроків;

взаємо відвідування уроків.

Методи роботи ШМО:

відкриті уроки для вчителів школи;

відкриті уроки для вчителів району;

узагальнення досвіду в школі, в районі;

конференції.

Основні напрямки роботи ШМО:

забезпечення своєчасного вивчення нормативних документів;

контроль за виконанням нормативних вимог до навчання та виховання учнів;

планування роботи ШМО по вивченню і втіленню в практику роботи рекомендацій педагогічної науки з проблемної теми «Соціальна адаптація навчально-виховного процесу»;

аналіз якості освітньо-кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу членами ШМО;

організація безперервного удосконалення фахової освіти та кваліфікації членів ШМО;

розробка, апробація та впровадження новітніх освітніх технологій та систем, перспективного педагогічного досвіду, поліпшення на цій основі організації методичної роботи ШМО.