Каталог файлів

ЯК НАВЧАТИ МОВИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Олександра Глазова,

заступник директора

ІППО КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат педагогічних наук.

ЯК НАВЧАТИ МОВИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

1.Українська мова та глобалізація інформаційного середовища

Ми птиці інформаційного простору. Іншого в нас немає.

Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого».

Коли штучно стримують розвиток рідної мови – не дають її на телебаченні,

в кіно, в журналах, створюється враження, що вона несучасна.

Чи може професійний скрипаль грати на скрипці лише на сцені? Так само і з мовою.

Іван Малкович.

У демократичному суспільстві інформація як духовно-інтелектуальна національна вартість має вільно пульсувати по вертикалі – від покоління до покоління і по горизонталі – на рівні одного покоління. Проте характерна риса інформаційної доби - це глобалізація інформаційного середовища.

Технічно жодна держава ізолювати свій інформаційний простір не в змозі, так само як і убезпечитися від надходження інформації ззовні. Інформація, яка надходить від ЗМІ (преси, радіо і телебачення, кіно, Інтернету), суттєво впливає на спосіб мислення людей і є вагомим фактором формування світогляду, моральних цінностей, уявлень про спосіб життя й належну поведінку. До речі, найактивнішим користувачем Інтернету є молодь. За підрахунками Київського міжнародного інституту соціології, станом на лютий 2011 року основну групу профілю онлайн-аудиторії користувачів становить молодь у віці 18-29 років – (46,6% усієї кількості) .

Людина, оточена електронними носіями інформації, може задовольнити найрізноманітніші потреби в нових знаннях і спілкуванні у віртуальному просторі. Проте ці процеси відбуваються досить пасивно, тому що переважає візуальне сприймання відеоряду (особливо в телебаченні та кіно), тоді як текстовий носій інформації здебільшого залишається поза увагою. Все це значно обмежує можливості розвитку як мислення, так і мовлення.

Есе як ефективний вид навчальної роботи

Людмила Коваленко,

викладач кафедри методики мов та літератури

ІППО КУ імені Бориса Грінченка.

Есе як ефективний вид навчальної роботи

Чому говоримо про есе, якщо його немає в програмі з української мови? Навіщо відволікати вчителя від виконання і так перенасиченої навчальним матеріалом програми?

Дійсно, у програмі не заплановано навчання писати есе, і все ж…Час потребує виховання активної особистості, яка вміє не тільки знайти інформацію, а й грамотно, зв’язно, логічно, дохідливо й красиво сформулювати свою думку з будь-якого питання. Найвдалішим жанром письмової роботи в цьому сенсі є есе. Такий спосіб контролю знань усе частіше сприяє розвитку креативних умінь учнів, а отже, учитель має взяти його в арсенал своїх методичних секретів.

Есе (від фр. «essai», англ. «essay», «assay» — спроба, нарис, лат. «exagium» — зважування) — це прозовий твір–міркування, у якому автор висловлює свої погляди на проблему чи думки з приводу спірного питання, не претендуючи на вичерпне висвітлення теми. Есе виражає суб’єктивні враження.

Навчаючи школярів писати есе, учитель розвиває їхнє самостійне творче мислення. Писати есе корисно, тому що цей вид роботи навчає школярів чітко й грамотно формулювати власні думки, структурувати інформацію, установлювати причиново-наслідкові зв’язки, відточувати стиль письма тощо. «На відміну від інших методів контролю й перевірки знань, метою есе є діагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності, котра припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку автора й т.п.» [5].

Жанр есе передбачає свободу творчості. Есе може бути написане про що завгодно і як завгодно, головна вимога — виразити своє «Я», свої думки, почуття, ставлення до світу. Есе дає учневі простір для викладу думок, не обмежує композиційними, змістовими чи стилістичними рамками. Жоден інший вид письмових робіт у шкільній практиці не має таких переваг.

ЕСЕ ЯК ВИД РОБОТИ З РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ

Олександра Глазова,

заступник директора

ІППО КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат педагогічних наук

ЕСЕ ЯК ВИД РОБОТИ З РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ

Термін есе (або твір-есе) вживають у шкільній практиці все частіше. Як розуміють його вчителі? З погляду шкільної методики, есе - це:

• спосіб перевірки рівня знань школярів на уроках історії та суспільствознавства, рідше - економіки, географії, біології, фізики;

• форма викладу думок, поглядів, оцінок на учнівських олімпіадах та конкурсах та фаховому конкурсі вчителів;

• методичний прийом у технології розвитку критичного мислення.

До цього переліку дуже хотілося б дописати й таке: «вид роботи з розвитку писемного мовлення учнів у ЗНЗ».

Чимало словесників уже сьогодні практикують роботу учнів над створенням есе. Хтось цим словом замінив назву твір-мініатюра, хтось уживає цей термін довільно, у лише йому відомому значенні. Певно, настала пора домовитися щодо правил гри, тобто визначитися з вимогами до есе як використовуваного виду творчої письмової роботи в школі.

Оскільки в методику шкільного навчання поняття есе прийшло з царини літератури та публіцистики, звернімося до словників літературознавчих.

КАЗКОТЕРАПІЯ І БОРОТЬБА З КОНФОРМІЗМОМ

О.Глазова,

заступник директора

ІППО КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат педагогічних наук.

КАЗКОТЕРАПІЯ І БОРОТЬБА З КОНФОРМІЗМОМ

(підготовка до твору дискусійного характеру в 7 класі)

Двоє людей, які прагнуть зрозуміти одне одного,

мають спочатку суперечити одне одному.

Г.Блашар, французький філософ.

Якось учитель приніс на урок старовинну монету й запропонував, щоб кожен учень якнайуважніше її роздивився. Монета ходила від учня до учня, аж поки не повернулася до вчителя. «Тепер перевіримо вашу уважність, - оголосив він. – Нехай кожен намалює монету в зошиті, не забувши позначити місце отвору».

Зрозуміло, що отвору в монеті не було. Проте весь клас слухняно вимальовував кружечки з дірочками. Лише один (!) школяр зобразив монету без отвору – такою, якою вона й була.

Як людина реагує на вплив інших людей, на їхній тиск? Це виявляє дослід із застосуванням методу підставної групи. На дошці накреслили два паралельних відрізки – довший і коротший. За допомогою лінійки кожен з шести учасників експерименту переконався: різниця в їхній довжині значна. Психолог пояснив завдання. «Зараз, - сказав він, - увійде чоловік. Кожному з вас я запропоную визначити серед відрізків довший. Удаючи напружені роздуми, ви маєте сказати, що за довжиною відрізки однакові. Головне, щоб ви поводилися природно». І що ж? Без жодних сумнівів піддослідний погодився з думкою більшості!

Аналіз медіа-вірусів як предмет дискутування

Олександра Глазова,

заступник директора ІППО

КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат педагогічних наук.

Аналіз медіа-вірусів як предмет дискутування

(актуальна тема для дискусії в 11 класі)

Зі слів брудних тече брудна ріка.

І це давно для нас не таємниця,

Що бруд затопить джерело криниці,

Прозору воду тихого струмка.

Леся Коваленко.

Програма одинадцятого класу передбачає створення учнями статті для газети. Над статтею школярі працювали в 10 класі, тож варто ускладнити завдання, запропонувавши роботу над статтею дискусійного характеру.

Оскільки саме формулювання покладеної в основу статті проблеми має налаштовувати на усвідомлений вибір та аргументоване обстоювання власної позиції, предмет обговорення обов’язково має бути для учнів актуальним. Хотілося б вийти за межі тем, які тиражуються в усіх класах і школах..

Чи ж може бути для сьогоднішнього старшокласника тема, актуальніша за особливості Інтернету, який став для нього звичним середовищем, реальним засобом здобування необхідної навчальної або просто цікавої інформації? Недарма до наукового обігу введено термін digital natives – на позначення людей, які народились у епоху Інтернету. Відповідно до досліджень британської газети Independent, усе частішими стають випадки, коли онлайн-щоденники починають вести з трирічного віку! За свідченням журналу Psychologies, якщо трирічні англійські малюки обговорюють на блогах мультики та оприлюднюють власні віршики, то діти десяти-одинадцятирічні не тільки викладають власноруч проілюстровані збірки власних оповідань, а ще й критикують… систему соціального забезпечення!

МОЗКОВИЙ ШТУРМ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОЇ КРЕАТИВНОЇ ТВОРЧОСТІ

Олександра Глазова,

заступник директора ІППО КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат педагогічних наук.

МОЗКОВИЙ ШТУРМ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОЇ КРЕАТИВНОЇ ТВОРЧОСТІ

Імовірність успіху в будь-якому процесі

тим вища, чим вища спонтанність самого процесу.

А.Ейнштейн.

Виявляється, й «суха» наука методика не обходиться без легенд.

...Друга світова війна. У відкритому морі – караван вантажних суден. Приходить радіотелеграма: бережіться, неподалік від вас німецький підводний човен. Це означає, що будь-якої миті над хвилями може з’явитися перископ субмарини, а там і торпеда, здіймаючи бризки, помчить до судна.

І тоді капітан одного з кораблів, американець Алекс Осборн, пригадав прийом, до якого у скрутних ситуаціях вдавалися пірати Середньовіччя. Так от, коли під час плавання команда потрапляла в скруту, на палубі збирались усі, щоб почергово запропонувати спосіб розв’язання проблеми. Починав юнга, а закінчував капітан: така послідовність унеможливлювала вплив авторитету старших на висловлювання молодших, перед лицем небезпеки капітан і простий матрос були рівні.

Чому б відомий з історії прийом не застосувати?

Великий подвиг терпіння (літературний пам’ятник )

Великий подвиг терпіння

(літературний пам’ятник )

Завдання минулих років

Завдання минулих років

Київський університет імені Бориса Грінченка Інститут післядипломної педагогічної освіти

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИЯВЛЕННЯ,
ВИВЧЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ
ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Готуємось до ЗНО. Українська мова

Готуємось до ЗНО. Українська мова
Тестові завдання. Відповіді