Лише той по-справжньому може сказати: "Я - учитель,"- хто був класним керівником. Ніщо не формує педагога у педагогові так, як роки спілкування з учнями з восьмої ранку до восьмої вечора. І через 7 років стають вони "моїми" дітьми (17 або 29). Їх інтереси, проблеми, перемоги і поразки сприймаєш як власні. І після випускного вечора, коли вже відгриміли яскраві салюти і відзвучали прощальні слова, тобі цілий рік сняться "твої діти", з якими ти то вечір готуєш, то пишеш екзамен... Не знаю, шановні колеги-класні керівники, але зі мною було саме так. У цьому році в Осипенківській ЗШ 27 квітня відбулася святкова лінійка, лунав останній дзвоник дитинства для учнів 11-х класів. Керівником випускного 11-А класу є наша колежанка Погоріла Ольга Петрівна. Але саме її хочеться привітати по-особливому і від душі, бо вона пройшла перший свій шлях класного керівника довжиною в 11 років. Енергійна, уважна, активна Ольга Петрівна живе своїми учнями, щохвилини опікується життям свого колективу. Завжди в авангарді подій, ініціативна, вона ні секунда не дає відпочивати - то спорт, то конкурси, то походи... Години спілкування у її класі - це свято взаєморозуміння і підтримки. Мудрий керівник класу, щедра душа - це ті риси, які разом зі знаннями педагогіки та психології формують учителя, про якого збарігається пам`ять на роки.
Дорога наша колего!
Натхнення тобі, здоров`я, радості від нашої праці!
