Благословен Учитель у віках,

Він сіє слово, оре переліг,

Перемагає споконвічний страх,

Бо крила навченості всім нам дати зміг.

В пітьмі приречений блукати вічно,

В пітьмі людської темної душі.

Його знання, неначе вогник свічки,

Освітить темряву, а потім залишить. 

Бо далі йти нам самотужки треба,

Спиратися на власні сили й біль,

Людина вже давно сягнула неба,

І взнала, що таке у землі сіль.

Але...  Хто б ми без вас були, Учитель,

Без вас, хто вчення перетворює в дива,

Вам на землі початок дав Спаситель,

Ви вчили нас любить: «Любов – вона свята».