 Андрій Малишко 
Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в родині шевця. "Сім’я наша, - згадує він, - була велика, - одинадцятеро дітей та батько з матір’ю, старенька бабуся. Землі ж батько мав біля двох десятин - всіх не прогодуєш. Хочеш не хочеш, доводилось займатись шевським ремеслом, а в засушливі роки ще весною він ішов зі своїми сусідами на заробітки в далеку Таврію, в бориславські і каховські степи".
Почав писати вірші Андрій Малишко ще в школі. Перші твори майбутнього поета були надруковані у 1930 році в літературних журналах. Дмитру Павличку належить тонке спостереження: "Рубежі творчого життя Андрія Малишка напродив точно збігаються з межами центрального сорокоріччя XX століття".
Сформувався Андрій Малишко як поет у роки Другої світової війни, яку пережив не з віддалі, а безпосередньо на фронті. В землянках, клунях і просто неба писав вірші, балади, пісні й ліричні сповіді, сповнені гніву, любові й надії. Вони будили чисті почуття любові до рідної землі, до рідного народу, що потрапив під кований чобіт фашистських загарбників.
Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.
Андрій Малишко ніколи не заспокоювався на досягнутому. Максим Рильський з цього приводу писав: "Справжній поет, коли береться за перо, завжди "починає спочатку". А наш Андрій Малишко - справжній поет, справжній син народу, справжній улюбленець народу. Спасибі йому! Він гріє серця своїм гарячим серцем, і пісня його живе в народі, як народ живе в його душі".
Пісенність - це одна з найголовніших і найдорогоцінніших прикмет усієї поезії Малишка як ліричної, так і лірико-епічної. Упродовж усього життя і завжди з великим бажанням він працював як пісняр. Ніжною блакитною стрічкою вплелася Малишкова пісня у розмаїття пісень українського народу.
На слова поета написали більше 100 музичних творів такі видатні композитори як: Л.Ревуцький, Г.Козицький, М.Вербицький, А.Штогаренко, О.Білаш, брати Платон і Георгій Майбороди та інші.
Особливо плідно він працював із Платоном Майбородою. Їхні пісні - наслідок рідкісного споріднення двох талантів.
Платон Майборода в своїх спогадах писав: "Андрій Малишко... коли я думаю про нього, в моїй душі оживають чарівні струни його поезії, його ніжного і бентежного серця".
Помер Андрій Самійлович Малишко 17 лютого 1970 року. Олесь Гончар у своїх спогадах висловив таку думку: "Одні зникають з життя тому, що їх просто руйнують хвороби, другі ж згорають, як бійці в атаках, падають спалені на тяжких безнастанних вогнях своєї праці і творчості.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
«Пісня про рушник», «Чому, сказати, й сам не знаю...» («Стежина»), «Вогник», «Приходять предки», «Роздум», «Кобзарик», «Про майстра», «Вершник», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі...», «Ти, моя вірна любов», «Вчителько моя», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька».
|
