Пам`ятаю цю вчительку ще зі свого дитинства. Ми з подругою були у кабінеті її мами (викладача англійської мови) – аж ось на порозі з`явилася запальна брюнетка у білосніжній сукні. Цей яскравий контраст виокремлював її серед інших, але найбільше мені запам`ятались її очі, виразні, повні енергії добра.

Людмила Анатоліївна – неординарна особистість. 

Зараз, ставши її колегою і спілкуючись із Людмилою Анатоліївною, завжди ловлю себе на думці: «Звідки у цієї жінки така непідкупна відвертість? Як, у наш нелегкий час, ця жінка може випромінювати скільки щирості й доброти? Де джерела її життєвого оптимізму?» А відповідь проста як все геніальне і мудра як наш світ: вона – жінка… Жінка, покликання якої бути завжди серед людей, які не вибачають хиб, гостро реагують на неправду і вміють цінувати доброту – діти.

Працюючи учителем англійської мови, Людмила Анатоліївна пропагує стандарти європейського життя, бо сам предмет, його специфіка, спонукає до формування в учнів таких важливих навичок – самоорганізація, вміння висловлюватися красиво і грамотно, відстоювати власну точку зору, а головне – багато працювати. Учні з нетерпін¬ням чекають зустрічей з улюбленою вчителькою. Кожний її урок — неповторний. Діти не тільки вчаться опановувати знання з іноземної мови, а й бути людьми, бути творцями прекрасного.

Організація навчально-виховного процесу у роботі вчительки – це, перш за все, увага і турбота до дитини, її потреб, щире вболівання за невдачі, допомога у їх подоланні, а також радість серця, коли учень ділиться своїми досягненнями. Чутлива душа Людмили Анатоліївни завжди відгукується на найтонші порухи дитини. Особливо це відчутно на уроках, де ненав`язливо, коректно, зрозуміло і доступно викладається доволі складний матеріал. Та учні не втрачають зацікавленості у вивченні предмета, бо вдало сформульована мотивація навчальної діяльності, спрямована на перспективність і співпрацю між учителем і учнем. Вона по-справжньому любить, знає і вміє... Любить – школу, дітей, життя, англійську мову; знає – методи, підходи, технології навчання; вміє – розказати, пояснити, навчити. Вона володіє одним з найбільших благ – мудрістю. 

У роботі як класного керівника переважають демократичні форми і методи роботи з виховання дитини, що є не мало значущим фактором для формування її як сучасної особистості, повноцінного і цілісного члена суспільства третього тисячоліття. 

Визначною рисою як учителя є чесність, чесне ставлення до своєї справи і до кожної людини, з якою зводить життя. На думку Ж.Ж.Руссо:«...Чесність набагато дорожча порядним людям, ніж вченість людям освіченим», – і це у повній мірі стосується Людмили Анатоліївни. А ще – чуйна, доброзичлива, мудра. Саме за це її поважають і цінують колеги-вчителі, співпрацівники, обравши вдруге головою профкому школи. Як голова профкому, людина активної життєвої позиції, Людмила Анатоліївна щиро і від усього серця пишається тим, що її рідна Осипенківська школа, маючи добру славу в Бердянському районі, користується попитом у батьків – не гімназія, ліцей, а хороша загальноосвітня школа.   

Життя й діяльності Людмили Анатоліївни мають на меті одне – жити чесно, творити щиро, а добро завжди відгукнеться. Красою розуму вчителька викликає захоплення, а красою душі змушує поважати. Вона незламна духом, сильна волею, наполеглива працею, неповторна, чарівна, ніжна. У її руках ніколи не згасне смолоскип просвіти, а благословенна праця буде славитися віками.