На Святого Андрія – у дівчат велика надія

Великим зимовим святом, особливо важливим для молоді, був день Андрія. Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». 
Свято Андрія припадає у часі на період веселих зимових вечорниць, які ще в недавню минувшину дуже полюбляла українська молодь. Але не всі знають, як воно виникло та як відзначалося в давнину... 
Колись це свято було лише хлопчачим, пізніше воно стало спільним для хлопців і дівчат, що й залишилось до сьогодні.
День Андрія відзначався тоді, коли вже закінчились основні сільськогосподарські роботи, коли молодь могла вже відпочивати та розважатися, коли хлопці готувалися до пошуків своїх майбутніх дружин. У святі закладене бажання щасливого майбутнього подружнього життя. Мрією хлопця було знайти собі вірну, молоду, добру, лагідну, гарну, чорнобриву з косою до плечей, веселу дружину-порадницю, майбутню добру матір для своїх дітей, дівчину, з якою він міг би побудувати щасливе родинне життя. 
У народі свято Андрія називали «Калита», але воно практично відійшло в історію. Пізніше в деяких регіонах України «Калитою» називали лише вечорниці молоді, які весело проходили в ніч на 13 грудня. 
Особливе місце на таких вечорницях займала обрядова гра «Калита», у якій брали участь дівчата і хлопці. Дівчата збиралися разом і пекли великий круглий корж із білого борошна. Тісто місили всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки і до наймолодшої дівчинки. Посередині коржа робили дірку. Солодке з медом тісто пекли в печі і запікали так, щоб важко було відкусити. Зверху Калиту намащували медом. 
Коли молодь збиралася разом, Калиту за допомогою стрічки підвішували до сволока посередині хати, а потім стрибали, щоб вкусити. Після цього брали горнятко з медом, на дно якого клали перстень. Хлопець мав дістати той перстень губами, але так, щоб не вмочити власного носа. Вважалося, якщо хлопець дістане і носа не вмочить – ожениться і буде щасливим. 
Культ святих тоді був дуже високим, молодь вірила в поміч Бога, про що сказане у піснях так: «Святий Андрію, мій великий добродію, дай мені Боже знати, з ким я молоденька буду на рушник ставати». 
З давніх-давен у ніч «під Андрія» (задаймо, що в перекладі з грецької це ім’я означає «чоловік», «муж») дівчата в Україні ворожили, щоб дізнатися про своє майбутнє заміжжя. 
Час невпинно біжить вперед, звичаї і традиції помалу відходять у минуле. Ті способи ворожіння, які використовували наші бабусі, в наш час не є актуальними. Кидати чобіт через дев’ятиповерховий будинок якось не вийде. Також не в кожної дівчини у дворі є собаки, не кажучи вже про півнів, а досягати болото з річки не в кожної вийде. Проте, сучасні дівчата також можуть дещо дізнатися про майбутнє. Для цього дві однакові свічки запалюють примовляючи «Андрію, добродію, допоможи долю відшукати». І нехай собі горять. Якщо свічки згорять рівномірно, прихилившись одна до одної – це віщує щасливий шлюб. А коли навпаки – то... навпаки. 
Перед тим, як ворожити, кожна з дівчат ставить собі під порогом (на балконі) тарілку з водою. Коли вода замерзала, дивились, куди йтиме тріщина: з того боку сватів чекати. Магічну дію, як вже згадувалось, має вода. У глибоку тарілку з водою кидають обручку. Дівчата по черзі намагаються дістати обручку ротом. З якої спроби дістала – через стільки років заміж піде. Таким же способом визначають кількість майбутніх дітей. А ще на цю воду виливають віск і за його формою вгадують майбутнє. 
Щоб знати, чи точно дівчина вийде заміж наступного року, беруть з коробки жменьку сірників і викладають їх по парі. Якщо число сірників парне – бути у парі, якщо ж ні – ще рік погуляє. Актуальним є ворожіння на книзі. Ставлять питання, беруть книгу, загадують номер сторінки, рядка (до 3-х разів) і читають відповідь. Кажуть, що найліпше ворожити на творах сучасних українських письменників. 
Ще перед тим, як лягати спати, під подушку кладуть «чарівні папірці», на яких написані імена хлопців. Папірців має бути стільки, якого числа день народження у дівчини. Але писати імена для себе вона не може – їх пишуть подружки. А зранку треба першим ділом засунути руку під подушку і витягти папірець – яке там буде ім’я, так називатимуть і нареченого. 
Є ще чимало різноманітних способів Андріївської ворожби. Хтось в них вірить, хтось – ні. Одне відомо точно – ворожити на Андрія справді дуже весело!

http://naiz1.pp.net.ua/news/na_svjatogo_andrija_u_divchat_velika_nadija/2012-12-12-1434