Проти насильства - 22 Вересня 2011 - Блог - Калина

                Калина

Головна| Мій профіль| Реєстрація| Вихід| Вхід


Неділя, 11.12.2016, 14:51

Ви увійшли як Гость|
Група "Гості"
Вітаю Вас Гость |RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Осипенківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів [8]
Сьогодні свято у школі! [1]
Цікавинки нашого класу [4]
Життя [5]
Суспільство, в якому живемо [4]
Традиції, звичаї, обряди [15]
Веселунки [4]
Мудрість і краса [4]
Великдень [4]
І генії кохають... [3]
Мистецтво [2]
Україна вчора, сьогодні, завтра [11]
Банери друзів
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Ми в каталогах



Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Каталог интернет-ресурсов - MediumSEARCH.com

Белый каталог сайтов

Украина-Сегодня: Каталог сайтов


Мультиплеєр
Головна » 2011 » Вересень » 22 » Проти насильства
20:03
Проти насильства

Чомучка


Ніна Шевченко, 11-Б клас

Вона їх бачить щонеділі у міському парку біля великого фонтана. П’ятирічна дівчинка та її молода витончена мама. І щоразу їй, п’ятирічній, хочеться підійти й запитати…

Чому?...

Чому вони посміхаються? У цей літній спекотнявий день вони обидві веселі та галасливі.

А моя мама сьогодні зранку теж була «галаслива» – сварилася і билася з брудною тіткою за купу пляшок із-під пива, бо не вистачає їй на горілчані «ласощі».

Чому дівчинка примружує від задоволення очі і стає схожою на кошеня, коли її мама ніжно пригортає до себе та цілує маленького носика?

Моя ж мама мені дає стусанів, особливо б’є по голові, щоб синців видно не було.

Чому руки тієї мами турботливо торкаються білих бантиків на білявих хвостиках волосся?

А руки моєї мами у шрамах та виразках, які вона спричиняла сама у п’яно-наркотичному хмелю. Ці руки жорстоко штурхали мене в осіннє пекло дощової ночі та у зимову безвість хуртовин: «Іди, принеси мамі пляшечку та цигарок, бо до мами прийде в гості дядя Владик (Костян, Вовчик, Толян)…» Скільки їх було… Чи їх згадаєш…

Чому маленькій п’ятирічній донечці мама купує солодку рожеву вату та ріжок красивого морозива?

А я вчора полізла під стіл,  шукаючи мамин черевик, аж раптом у кутку намацала пальчиками шматок черствого запліснявілого хліба. Тихцем дістала його. О, яке це щастя було – відчути у роті кислуватий присмак твердих шматочків, що поступово м’ялки і  танули… Так не тане ні морозиво, ні шоколад… Це набагато смачніше…

Чому? Чому? Чому?

Чому? Я, п’ятирічна дівчинка, у свій День народження стою в оцю спекотняву посеред парку, квисну таку остогидлу пісеньку «патаму чта день ражденья, толька раз в га-а-ду-у»… У моєму нечісаному волоссі немає яскравого бантика, на моєму обличчі не сяє посмішка. А вдома мене чекає не великий торт зі свічками, а п’яна мама зі своїм черговим кавалером, стусани та синці (жалісливіший вигляд – більше грошей).

Так, я збираю милостиню у свій День Янгола.

О Янголе любий, чому та дівчинка разом зі своєю мамою щасливі йдуть із парку, а я…

А я…

Чому?!...

Категорія: Життя | Переглядів: 809 | Додав: Margarita | Теги: творчість, насильство, діти, дитинство | Рейтинг: 5.0/9
Всього коментарів: 2
1  
Страшна реальність нашого життя!На світі тисячі,а то й навіть мільйони таких "чомучок",дітей,які позбавлені батьківської турботи і ласки...Так хочеться щось змінити у цьому жорстокому світі!

2  
Коли хочеш змін, то треба діяти.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Годинник
Календар
«  Вересень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Корисні сайти

Освітній портал

Архів статей
Наша кнопка
         Вставте цей код на свій сайт
Хмаринка тегів
Наші гості
free counters

Copyright MyCorp © 2016