Критичне мислення на уроках зарубіжної літератури

I.Вступ

Література-це перша колиска емоцій і мрій, котра може стати мудрою вихователькою Ваших учнів. Перед сучасною освітою стоїть безліч завдань, які передбачають не просто забезпечення учнів якісними знаннями, а й формування компетентної особистості, здат ної до адекватної оцінки оточуючих подій, спроможної творчо вирішувати поставлені перед нею завдання, а головне - не стати знівельованою особистістю у вирі асоціативних проявів суспільства. Безперечно, життя додає нових штрихів до сьогоднішніх ідеалів: ми знаходимося в постійному політичному круговерті, підпадаємо під вплив і релігії, і нових культурних утворень... Як в такому безмежному світі залишитися особистістю з чіткими моральними переконаннями, гідним патріотом, мати незаангажоване бачення подій, які оточують? Мабуть, одним з найвпливовішим та культурним осередком є навчальний заклад, який залишається державою в державі, виконує свою місію і надає ґрунт для задоволення освітніх та моральних потреб учня.

Можна з впевненістю сказати, що саме в літературі комплексно і систематично можна вирішувати завдання, які є актуальними і нагальними в умовах сьогодення. Створити осередок творчості та пошуку на уроці - ось головна мета, яка стоїть на першому місці. Щоб мати творчого учня - треба навчитися творчо працювати! Поштовх до освоєння учнями нових істин можливий лише на засадах партнерства та нових підходів. Саме тому основною проблемною темою в контексті викладання зарубіжної літератури в 8-11 класах є: «Використання технологій критичного мислення як засобу створення творчого мікроклімату на уроці зарубіжної літератури»

Актуальність розкриття визначеної проблеми полягає в завданні педагога - змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення, адже в ідеалі ми прагнемо, щоб учні не просто запам'ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за змістом. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні. Здатність до співпраці є найважливішою умовою критичного мислення, оскільки вона підтримує діалог, спільну мету і взаємне вивчення цінностей.

Література, впливаючи на формування і розвиток особистості, розкриває бачення світу і допомагає зрозуміти свою позицію відносно почутого чи побаченого.

В рамках уроків із зарубіжної літератури, побудованих на засадах критичного мислення, вирішується завдання сучасного підходу до навчання та виховання ліцеїстів. Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. Виникає необхідність у вихованні у ліцеїстів внутрішньої потреби передавати власне бачення світу, мати особисту позицію. Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Протягом уроків літератури відшукуються здібності у дітей, розвиваються  найменші прояви їхнього таланту.

Критичне мислення як світоглядна категорія є об'єктом дослідження. Обрання предмету дослідження пов'язане з інноваційними змінами у змісті освіти. Тому використання методів та прийомів технології критичного мислення на уроках зарубіжної літератури стало предметом дослідження.

В межах уроку є багато можливостей не просто надати учням можливість освоїти нові горизонти предмету, а й вступити з отриманою інформацією в безпосередній контакт, вільно демонструвати свої ідеї та оперувати отриманими знаннями в подальшому житті. Бути переконливими та впевненими в дискусії на будь - яку тему, мати власну оцінку на будь - яку подію, підкріплену реальними аргументами, формувати не лише читацьку активність, а й світоглядне переконання

II. Теоретичне обґрунтування

2.1. Формування критичного мислення в зарубіжній та вітчизняній педагогіці.

Проблема формування критичного мислення розкривалася багатьма вітчизняними та зарубіжними педагогами. Відповідно до думки відомого фахівця з цієї проблеми М.Лімпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження», оскільки воно а) засновується на критеріях, б) є таким, що самокоректується, в) пливе до контексту. До шести ключових елементів критичного мислення відносяться:

  • Уміння мислити, яке передбачає володіння певними прийомами, які в сукупності створюють перевірену на практиці  ефективну методологію опрацювання інформації.
  • Відповідальність передбачає, що людина, звертаючись до інших, усвідомлює обов'язок надавати слухачам чи читачам доводи та приклади відповідно до прийнятих стандартів. Або, якщо ці стандарти її не влаштовують, піддавати їх сумніву за допомогою переконливої аргументації. Вона готова до того, що надані доводи будуть предметом розгляду фахівців у цій галузі й їхні судження треба буде врахувати у подальшому.
  • Формулювання самостійних суджень як продукт критичного мислення означає, що воно спрямоване на творчу мовленнєву діяльність, а не на репродуктивне мислення, що базується на жорстких алгоритмах і стереотипах. Творчий підхід є необхідним  у ситуаціях порівняння різних суджень і визначення альтернатив на основі врахування пріоритетів, чинників, що обумовлюють істинність та вірогідність інформації в цілому й висловлених суджень зокрема.
  • Дуже важливими є критерії, до яких апелює, на які спирається критичне мислення. Критерії - це положення, які бере до уваги критично мисляча людина, оцінюючи ідеї у процесі їх аналізу чи критики. М.Ліпман вважає такими критеріями, наприклад, стандарти, закони, правила, регламенти, керівництва, інструкції, приписи поведінки, вимоги, умови, обстеження, норми, принципи, передбачення, ідеали, мету, наміри, результати перевірки, експериментальні дані тощо. Так, дослідження учнів проведене т у рамках певного предмета має відображати або враховувати головні поняття та методи  в цій науці або кількох суміжних . Критично мисляча людина має ясно уявляти структуру власної аргументації. А її міркування, суттєві для конкретного дослідження, мають бути доступними для аудиторії. Проте критерії не можуть  бути абсолютизованими, у процесі критичного мислення вони піддаються сумніву, зміні або навіть заміні на інші.
  • Самокорекція потребує, щоб людина використовувала критичне мислення як метод, звернений на її власні судження з метою їх виправлення чи покращення. Мисляча людина постійно піддає власні мовленнєві процеси рефлексії, використовуючи при цьому суттєві критерії та процедурні норми.
  • Використання загальних критеріїв не виключає уваги та чуйності до контексту. Адже загальні критерії мають обов'язково перевірятися на відповідність і на можливість зміни у кожному конкретному випадку. Критично мисляча людина розуміє критерії у зв'язку із контекстом їх використання та допускає інші альтернативи, що відповідають ситуації.
  • Усе зазначене потребує врахування ще й того, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії, зокрема між тими, хто навчається, в яких висуваються критерії, ідентифікуються й обговорюються контексти, а мовленнєвий процес в цілому піддається оцінюванню.

"Критичне мислення - явище багаторівневе та варіативне, бо в ньому відображаються морально-етичні наставляння, соціально-політичні риси, оцінний досвід, ціннісні орієнтири, знання людини, способи розумових і практичних дій. Воно актуалізується у різних ситуаціях і стосовно різних об'єктів, а тому недоцільно закріпити тільки за певною навчальною дисципліною завдання формування критичного мислення" (Методичний посібник "Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід" О.Пометун та Л.Пироженко)

2.2. Формування критичного мислення на уроках літератури

Література, встановлюючи контакт учнів з минулими епохами та сучасним світом, забезпечує умови для успішної соціалізації. Досвід героїв, з котрими учням доводиться зустрічатися в процесі вивчення літератури, формує особистісну позицію дітей, дозволяє робити оцінку вчинкам.

Засобами критичного мислення формується здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, перевіряти і переосмислювати її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно, адаптувати своє мислення до мислення інших людей, бути толерантним і сприйнятливим.

Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування умінь та навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки констатація проблеми, скільки доцільність та шляхи її розв'язання. А відтак нового акценту заслуговує співпраця на уроці вчителя і учня, що будують свою навчальну - пізнавальну роботу навколо художнього твору, інформації про нього, його творця і т.д. Саме тому в полі зору педагога - словесника мусить лишитися вирішення проблеми, як допомогти дитині осягнути перш за все саму себе, відчути радість від свого розуму, емоцій, своєї неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі словесними шедеврами. Вдається реалізувати такі завдання лишень на уроках співтворчості, побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень як рівний з рівним намагаються осягнути у спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, що знаходиться під враженням від спілкування з текстом. На учителя покладаються організаторські функції: як скерувати роботу, у яке русло направити думки, що необхідно для розуміння, неможливо пропустити і т.д.

На думку ряду науковців (Л. Мірошниченко, Ю. Султанов, О. Куцевол, Щ. Ісаєва, А. Вітренко) та вчителів - практиків (Л. Чередник, О. Каєнко, І. Гаврик), особливо цінним є те, що на уроці зарубіжної літератури не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник - учитель учень. Долаючи простір і час, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найсвітліших умів людства. Щоб були вони адекватно сприйняті, учитель, за словами методиста Р.Ф. Брандесова, має виконувати функції своєрідного «транслятора» - підсилювача художніх емоцій літературного твору, «налагоджувача» невидимого зв'язку між досвідом поколінь.

Саме тому основною проблемою лишається перенагромадження вчителями уроку інноваційними технологіями без розумного поєднання власної системи з новими технологіями, або ж ми ігноруємо інноваційну діяльність, віддаючи перевагу традиційним методам.

Якісна освіта розглядається нині як один з чинників високої якості життя. Соціальне - економічне і культурне зростання держави буде тоді, коли у нас буде якісна освіта. Старше покоління учителів може пригадати вивчення якості знань, що проводилося Міністерством освіти та Інститутом педагогіки, однак якість освіти - поняття ширше, куди якість знань входить як окремий складник. У якість літературної освіти як окремого складника загальної якості освіти входить і рівень знань, і вміння застосовувати їх на практиці, й вихованість засобами мистецтва слова, моральне становлення особистості під впливом художньої літератури, національна гідність і гордість, повага до інших народів; вироблення вмінь розв'язувати життєві проблеми. «Учителю, не виховай раба», - так радив відомий український методист Б.І. Степанишин. Засобами художнього слова маємо виховати сильний, вольовий характер. Особистість, яка може достойно жити й працювати в демократичному суспільстві, якій чуже почуття меншовартості, особистість з високими патріотичними почуттями, яка ніколи не зрадить національні інтереси держави і зможе представляти її на різних рівнях. Ще у свій час Іван Багряний робив ставку на молодь. Щодо психологічної комфортності, то О.Леонтьєв, наприклад, стверджує, що особливе значення має створення на уроці позитивного мікроклімату, психологічного фону, який сприяє взаєморозумінню учителя й учнів, їхній співпраці, стимулює розвиток духовного потенціалу особистості.

Державна політика в освітній галузі закріплена в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», розроблена програма втілення Концепції 12 - річної загальної середньої освіти, Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті.

Визначальною рисою усіх програмних документів є орієнтація школи на особистість учня. «Освіта України» - це освіта для людини, її стверджень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблеми, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни (Концепція 12 - річної загальної середньої освіти. (Проект)//Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України; К.:2000. - №21. - С.11).

Доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті проголошує головною метою створення умов «для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України», формування поколінь, які «здатні навчатися впродовж усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства» (Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. (Проект). - К.:2001. - С.2.).

Вище означені документи є програмними й для літературної освіти. Література як шкільний предмет усе більше стає носієм народної моралі, загальнолюдських і національних цінностей, засобами розвитку історичної пам'яті, формування творчої, критично мислячої особистості.

Повноцінний розвиток творчих здібностей в учнів  можливий за умови формування мотивації творчості та цілеспрямованого педагогічного впливу на розвиток кожного з компонентів інструментальних літературно - творчих здібностей молодшого школяра. Першим і найбільш важливим етапом в роботі з розвитку літературно - творчих здібностей є розвиток емоційно - чуттєвої сфери. Через неї поступово відбувається формування емоційно - ціннісного ставлення школяра до світу як важливого компоненту літературно - творчих здібностей. Для його формування необхідним є стимулювання емоцій та почуттів шляхом впливу емоційно - чуттєвих чинників на учня. Талановитий майстер художнього слова К. Паустовський стверджував, що дітей та митців(художників, письменників) об'єднує особлива свіжість та емоційність сприйняття дійсності.

В. О. Сухомлинський зауважував, що вплив чуттєвого сприйняття на духовне життя дитини визначається насамперед тим, що приховується за картиною, явищем, подією, які здивували і вразили її: чи то тільки зовнішня яскравість, чи глибокий внутрішній зміст, що ховається за зовнішньою яскравістю. Завдання вчителя полягає в тому, щоб сприйняття і пізнання ліцеїстом навколишнього світу було для нього справжньою діяльністю, щоб у цій діяльності проходило його багате емоційне життя. За таких умов можливий повноцінний розвиток емоційно - ціннісної сфери дитини з метою залучення її до творчої діяльності.

Художньо - творча діяльність, за думкою багатьох мистецтвознавців та педагогів (Н.Й. Волошина, Н.Є. Миропольська, О.П. Рудницька) є синергетичним результатом споглядання і переживання. Чим багатший чуттєвий досвід дитини, чим глибші емоції і почуття, тим яскравіші образи виникають в її уяві, тим гострішою стає потреба відтворити власні переживання у словах.

Правильно організований чуттєвий контакт дитини з природою та художніми цінностями спрямовується не тільки на зовнішню форму об'єктів, а і на їх зміст. Емоційний контекст, що оточує естетичне споглядання, окрім духовної насолоди, сприяє зародженню подиву. При подиві нормальний процес  мислення ніби на мить переривається, завдячуючи своєрідній психологічній інверсії сприйняття. Так, сніг, особливо перший, сприймається дітьми з проявом почуття схвильованості, зачарованості красою. Це почуття подиву дуже важливе в процесі літературно - творчого становлення особистості, оскільки воно породжує натхнення та є поштовхом до розвитку творчого мислення.

На споглядальному етапі роботи вчитель має зосередити свої зусилля на організації безпосереднього контакту учнів з проявами естетичного у світі , збагачувати їх уявлення чуттєво - образною інформацією, розширювати чуттєвий досвід, завдяки чому діти вчаться спостерігати і оцінювати світ. За словами В.О. Сухомлинського, для того, «...щоб заграла поетична струна, щоб відкрилось джерельце творчості, її треба вчити спостерігати, помічати численність відношення між речами, явищами».(9;341).

Педагог, художник Б.М. Неменський підкреслює: «Переживанню, співпереживанню треба вчити, здатність цю від простого до складного треба формувати в процесі навчання»(4;24).

Сучасні психологи відмічають, що сьогоднішня освіта вкрай раціоналізована, мало уваги звертається на виховання почуттів дитини, що призводить до розповсюдження в суспільстві професійно - компетентного, але бездуховного індивіда. (2;6).

Таким чином, основна увага вчителя має бути направлена на психологію дитини, її внутрішній світ, її індивідуальність і запити.

Коли ми мислимо критично, те, що ми думаємо та як ми думаємо, завжди перебуває у фокусі нашої уваги, і коли ми помічаємо помилку чи бачимо інший і, можливо, кращий спосіб осмислення якогось завдання чи проблеми, ми зацікавлено його вивчаємо. Учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом.

III. Практична частина

В уроці, як і в житті,
має бути все реальним-
від почуттів до дій
М.Г.Бондаренко

В кожному уроці я маю бачити перш за все дитину з її потребами та інтересами, вміннями та талантами, дослідженнями та оригінальністю...

При умові поетапного прогнозування вивченої теми в контексті зарубіжної літератури ми можемо говорити про вдалий результат. Як правило, важливе місце в роботі займає попередня підготовча робота, яка включає в себе: знайомство учнів з термінами вивченої теми, термінологією, творами, обов'язковими видами роботи та такими, які виконуються індивідуально, чи за бажанням (додаток №1). Наприклад, при плануванні першої теми в 11 класі пропонується:

Тема № 1 «Психологічна та лірична проза, проза у віршах. Модерністська проза на початку 20 ст.»

Вивчення творів

Дата

Термінологія

Обов'язкові види робіт

Додаткові види роботи

Додаткові матеріали

М.Горький «Пісня про Буревісника» та І.Бунін «Легке дихання»

07.09

Імпресіонізм

Аналіз «Пісні про Буревісника» М.Горького та «Легкого дихання» І.Буніна

Скласти розповідь: «Найщасливіший день з життя Олі М.»

Ілюстративний матеріал із зображенням моря


При використанні будь-яких прийомів та технологій в процесі проведення уроків необхідно враховувати й вікові та психологічні особливості учнівського колективу. А ще -пам'ятати, що «найперше музика у слові": вчитель має сформувати в серцях дітей любов до слова, а зробити він це зможе лише за умови власного співжиття з поетичним словом. Захоплюватися (причому щиро!) музикою, поезією, художнім мистецтвом має вчитель літератури, а потім його учні напевно також сформулюють читацькі і мистецькі смаки!

Спілкуватися з учнем як з партнером, не опускатися, а піднятися на рівень дитини - мета більшості освітніх інновацій. Тільки поставивши дитину в центр усієї діяльності, зробивши її посередником у взаємодії суб'єктів навчання ми можемо побачити, що її очі горять жагою відкриття, і відчуєте, що працювати потрібно тільки так.

Інтерес до технології критичного мислення з'явилась у мене після відвідування Всеукраїнського семінару, на якому презентувався досвід зарубіжних педагогів в інтерпретації наукового керівника в Україні О.Пометун. Саме це стало поштовхом до пошуку нових рішень уроку літератури, який є, на мою думку, благодатним ґрунтом для проростання творчих ідей. Звісно, технологія застосовується і в інших предметах, бо кожен вчитель моделює та реалізує цей підхід через призму власного бачення.

Для того, щоб почати роботу в класі і сфокусувати діяльність учнів, створити психологічно сприятливий мікроклімат я використовую вправи для розминки. Так, у 8 класі, коли ми лише знайомимося, доречним є «Ім'я з малюнком»: ми сідаємо в коло, а кожен учень малює на папері річ, яка, як він вважає, найкраще його характеризує. Підписує малюнок своїм ім'ям. Всі по черзі демонструють малюнки групі і пояснюють, чому обрали цей образ. Після презентації вішають всі малюнки на стіні в класі.

Для створення теплої взаємопідтримки ми проводимо вправу «Комплімент»: урок починається з того, що вчитель підходить до першого учня і говорить: «Ти мені подобаєшся, тому що ти дуже добрий», учень повертається до сусіда і продовжує комплімент: «Ти мені подобаєшся, бо ти серйозний» і т.д.

Перед роботою безпосередньо над темою використовується вправа «Таємні таланти»: на маленьких аркушах паперу учні пишуть те, що їм подобається робити, потім аркуші збираються і роздаються учням так, щоб ніхто не одержав власний. Учні ходять по класу й мають знайти того учня, в якого є цей прихований талант.

В роботі з учнями дуже важливо на кожному етапі використовувати методи і прийоми для фокусування уваги учнів та залучення їх до творчого пошуку та критичного мислення.

На уроці вивчення нового матеріалу застосовується метод «Знаємо - Хочемо дізнатися - Дізналися» (додаток №2). Вчитель креслить на дошці таблицю і просить учнів висловитись, що їм відомо по темі уроку (перш ніж запрошувати їх до слова, необхідно дати час, щоб учні попрацювали в парах і склали список своїх ідей). Ідеї записуємо до першої колонки «Що знаємо?»

Знаємо

Хочемо дізнатися

Дізналися

Біблія книга християнства, Коран - мусульманства, Авеста - зороастризму, Веди - індійської культури

Біблія складається зі Старого і Нового Заповітів;

За Конституцією України ( ст..35) кожен громадянин має право сповідувати будь- яку релігію

Бог, відповідно до християнських догматів, існує в трьох особах (трійця), або іпостасях: Бога - Батька, Бога - Сина й Бога - Духа Святого

Як поширювалося християнство?

Чому необхідно вивчити Біблію?

Що означає Старий Заповіт?

Де засновано іслам?

Християнство як нова віра - почало поширюватися як усним, так і писемним шляхом з допомогою невеликої групи людей, які сповідували іудейську віру і внутрішню потребу вступити в новий союз з Богом

Бо це книга, в якій узагальнено найцінніші моральні багатства, це високохудожній літературний твір, який дає естетичне задоволення.

Це союз, угода Бога з людиною від створення світу до приходу Месії, який передбачав виконання людиною законів і велінь божих, викладених у книгах Мойсея.

В Аравії Мохаммедом.


Питання, які виникають в учнів, стимулюють їх  і до пошуку інформації, і до її обробки. Як правило, в цьому розрізі учні демонструють свої загальні знання, допомагають взаємонавчанню однокласників.

Схожу функцію, а ще розвиває уважність, сприяє формуванню свідомого навчання читання в парах  з маркуванням тексту.

Система позначок:

  • V відома інформація
  • + дізнався нове
  • - не згоден, протирічить тому, що знаю
  • ? хочу більше дізнатися (додаток №2)

В контексті уроку доречним буде щоденник подвійних записів (вчитель дає інформацію про Веди, а учні на лівій стороні зазначають, яка частина тексту справила на них найбільше враження, а праворуч коментують те, що написано праворуч) (додаток №2).

«Непідвладна часу мудрість Індії знайшла свій вираз у Ведах - стародавніх санскритських текстах, що охоплює вагу області людського знання. Санскритське слово «веда» означає «знать». Спочатку існувала одна Веда, «Йаджуар - веда», і вона передавалася від вчителя до учня. Але близько 5000 років тому великий мудрець Крішна - Дваїпайана Вйаса ( Вйасадева) записав Веди для людей цього століття, Калі - йуги. Він розділив Веди на чотири частини: «Клунь», «Сама», «Йаджур», «Атхарву». «Ріг - веда» - «Веда хвала», складається з 1017 гімнів, зібраних в десяти книгах. Велика частина віршів прославляє Агнів, бога вогню і Індру, бога дощивши і райських планет «Йаджур - веда», відома як «Веда жертвопринесень», містить інструкції по проведенню жертвопринесень. «Сама - веда», «Веда співів», складається з 1549 віршів, багато хто з яких зустрічається і іншому контексті в «Ріг - веда». «Сама - веда» особливо прославляє небесний напій сому. «Атхарва - веда» містить різні пісні і обряди, здебільшого призначені для лікування хвороб».

ФРАГМЕНТ ТЕКСТУ

РЕФЛЕКСІЯ

У Ведах - не просто мудрість індійського народу, але й глибина людських знань

Але ж це перегукується з нашою Біблією

«Веда» - «знать»

А «біблія» - «книга»

Веди мають аж чотири частини й 1017 гімнів

Це ж стільки праці!


При вивченні біографії письменника варто звертатися до рольових підходів, таких як «Інтерв'ю з О.Блоком», «Конференція з Данте», «Гість уроку - Гомер», «Дебати Ф.Достоєвського та Л.Толстого», «Слідча експертиза існування В.Шекспіра», «Кінорепортаж: в гостях у О.Пушкіна», «Галерея творчості французьких письменників», «Презентація: життєпис М.Булгакова» тощо (додаток №3, №4)

Щоб організувати свої ідеї, учні використовують «Т - схему», яка має вигляд великої літери Т. У вертикальному полі з лівого боку учні перелічують причини, за яких напевно різняться твори, а з правого перелічуються причини, чому образи таки схожі між собою. Наприклад, при компаративному аналіз поезії О.Блока « Незнайома» та однойменної картини Івана Крамського використано метод «Т - схеми». Висновок формулюють учні, записуючи його до зошитів у вигляді есе із чітким викладанням власної позиції щодо порушеної проблеми. Усне малювання місця, по якому проїжджає карета незнайомої Крамського, підводить ще одну паралель і визначає асоціативну образність дітей (додаток №3).

Поряд з цим постійний зв'язок тримається із українською літературою, музикою, живописом, - це інтегровані уроки: значення символічного образу чуми в однойменному творі А.Камю та образу голоду в "Жовтому князі" В.Барки; міфологічна основа творів М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" та К.Гамсуна "Пан"; таємничий образ незнайомки в поезії О.Блока та картині О.Крамського; значення сонати Бетховена в оповіданні О.Купріна "Гранатовий браслет"; „Жіноче питання" в творчості Ольги Кобилянської „Людина") та Гі де Мопассана („Перший сніг") і т.д. (додаток № 5)

На уроках велику увагу приділяю розвитку комунікативних навичок, які розкриваються через усні твори - роздуми, дебати, виступи-промови на захист природи, захист улюбленого героя, виступ від імені героя, рольові ігри, в яких доводиться виступати в ролі письменника, героїв, як позитивних, так і негативних...

Ю.Лотман зазначав: "Кожний прямує до книги своїми шляхами і кожний відкриває її по - своєму. В цьому й полягає цінність художньої літератури". "Художній твір, - відзначав В.Г.Бєлінський, - рідко сильно вражає душу читача з першого разу: здебільшого він вимагає, щоб в нього вдивлялись і вдумувалися не раптом, а поступово. Отже, чим більше його перечитуєш тим далі заглиблюєшся в його організацію, відкриваєш нові, непомітні раніше риси, бачиш нові барви і дедалі більше ними насолоджуєшся". Тому і переконуєшся, що кожен крок назустріч усвідомленому читанню веде не лише до розуміння окремого твору, чи творчості автора, а власної оцінки, інтерпретації в умовах сьогодення.

Прийоми, які забезпечують зосередження уваги на ключових моментах у тексті, чи в творчості, акцентують увагу ліцеїстів: читання в парах (для узагальнення матеріалу про новаторський характер творчості Ш.Бодлера), твір - п'ятихвилинка (письмова рефлексія "Чому людина є носієм смерті?" в межах творчості А.Камю), спрямоване читання (обдумування поеми А.Ахматової "Реквієм"), переконуючий лист ("Лист на підтримку Є.Онєгіна"), «Сократівське опитування» (при визначенні проблеми в творі Г.Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...")

Неможливо в контексті літератури не заглибитись в світ морально-етичних норм, співпереживання і доброзичливої аури. Особливо важливо проводити постійну паралель із сьогоденням, бо далекі проблеми героїв Античності або Середньовіччя не стануть зрозумілими без особистих вражень: кого визнають лицарем сьогоднішні «дами»? Яким героєм уявлять себе сучасні хлопчаки? Які рішення історичного масштабу приймуть теперішні «королі та вельможі»? Перевтілення є складовою частиною уроків літератури: це інсценізації авторські або імпровізовані (творів Мольєра, В. Шекспіра,О. Пушкіна, М.Гоголя), дебати з героями (Онєгіним, Гобсеком, Сорелем), адвокатський захист Воланда, Р.Раскольникова тощо.

Істотна роль полягає в створенні максимальних умов для виконання домашніх завдань, тому кожне потребує творчого підходу. З цією метою завдання носять наступний характер: скласти карту подій, які відбуваються в романі «Собор Паризької Богоматері» В.Гюго, написати есе "Моє ставлення до смертної кари" (В межах вивчення А.Камю "Чума"), провести дослідження та інтерпретувати чайну церемонію" (вивчення творчості М.Басьо), Виступ-промова на захист природи (С.Єсенін, анімалістична література).

Метод «Припущення на основі запропонованих слів»: вчитель демонструє ілюстрації, з яких учні формулюють власну історію.

Метод «Семантична карта»

  • Світ -Море - Життя - Добрі справи Хайяма
  • Досягнення в царині наук і поезії - Рубаї
  • Лаконізм та філософська думка - Теми:_____________

Опера Ш.Гуно "Фауст" допомагає глибше сприйняти художній твір, активізує інтерес учнів до теми. оперу Чайковського "Євгеній Онєгін", приходимо з учнями до висновку, що хоч твір і написаний на роман Пушкіна, але це зовсім різні види мистецтва. Роман "Євгеній Онєгін" не адекватний за своїм змістом опері Чайковського.

При вивченні поезії Пушкіна, Лермонтова, Тютчева, Фета, Єсеніна звертаюсь до музичних творів, написаних на вірші поетів, щоб підкреслити музичність, особливу ритмомелодику віршів. Композитори так часто звертались до творчості цих поетів завдяки особливій ліричності, мелодійності поезій. Пояснюю учням, що лірика як рід літератури найбільше споріднена з музикою, а епос з живописом.

На мою думку, найкраще про поета напише тільки поет. Тому для створення живого, а не хрестоматійного образу поета чи письменника використовую поетичні хрестоматії, літературні спогади. Так, на уроках літератури в 11 класі при вивченні теми "Російська поезія" ("срібне століття") звертаюсь до книги І.Северянина "Медальйони", яка включає сто сонетів - характеристик російських і зарубіжних письменників-класиків різних епох, в тому числі і сучасників поета. З цією ж метою звертаюсь до літературних спогадів І.Одоєвцевої, видатного представника поезії "срібного століття". З її книг "На берегах Неви" та "На берегах Сени" беру живі спогади поетеси про її геніальних сучасників: Блока, Мандельштама, Гумільова, Ахматову, Буніна та інших. До речі, використовую ці книги також для створення проблемних ситуації на уроках. Наприклад, запитую учнів:

Чому в голодному, напівзруйнованому Петербурзі люди робили все можливе, щоб потрапити на виступ Маяковського чи Блока, послухати лекцію К.Чуковського про літературу, а в наш час театри пустують, книжки майже ніхто не читає?

Чому саме Сергія Єсеніна, а не О.Пушкіна і Є.Євтушенко називає самим російським поетом?

Чому, незважаючи на те, що хоч 2000-й рік і був оголошений ООН роком Пушкіна, на заході більше цінують трьох російських прозаїків - Чехова, Толстого і Достоєвського?

Проблемний виклад знань стимулює пізнавальну активність учнів, тому що він поєднаний з догадкою, дивом, нерозумінням. Це штовхає учнів до роздумів і пошуку рішень, будить і формує інтерес до навчання, розвиває ініціативу учнів у пізнавальній діяльності, формує вміння бачити проблему і знаходити шляхи її реалізації, залучає до методів наукового пізнання. Складність проблемної ситуації має бути такою, щоб учні за певним напрямком, спираючись на допомогу вчителя, змогли вирішити її самостійно.

Переконана, що творчий підхід вчителя до викладання зарубіжної літератури допомагає розвивати природні якості учнів, формує їх власні погляди на життя, сприяє повноцінному осмисленню художніх творів. На таких уроках учням завжди цікаво.

За відомим висловом В.Гюго, "Найкращий читач - це підготовлений читач".

Арсенал шкільних прийомів роботи з літературним твором досить різноманітній:

  • постановка запитань для тексту;
  • уміння виділяти головне і другорядне;
  • складання плану, конспекту, тез;
  • уміння підбирати цитати;
  • різні види коментарів;
  • переказ тексту;
  • зіставлення різних редакцій твору;
  • порівняння головних героїв з прототипами;
  • усне словесне малювання;
  • інсценування;
  • виразне читання;
  • складання кіносценаріїв;
  • зіставлення текстів з творами інших видів мистецтва.

"Виникнення запитань - перший показник початку праці думки і розуміння", - відзначав С.Л.Рубіншейн

  • Взяти інтерв'ю в ровесників про життєві ідеали (скласти питання і підготувати письмові відповіді)
  • Заповнити коло, яке має включати всі необхідні риси характеру, якими має бути наділена людина, яка має право називатися Людиною...

Читаючи «Майстра і Маргариту»

Що є добро і зло, що біле, а що - чорне?
Де та межа, що ділить ці світи?
Чи є вона? Як відрізнити Янгола від Чорта?
Як, до мети дістившись, душу зберегти?

Що є свобода - марево, омана?
Це засіб мислення чи стан душі,
А може, вдалий різновид обману,
Свідомості людської міражі?

Безсмертя, влада, істина і віра -
Суть існування?, просто так - слова?
У всьому обережність чи довіра
Є оберегом від біди і зла.

Що є любов - красива дивна казка,
Фізіологія, інстинкт, потреба, стан?
А, може, в ній і криється підказка,
Таємний людства код і Всесвіту закон.

Такі думки бентежили, роїлись,
Коли Булгакова роман читала я.
Великий Майстер, Ви не помилились -
Це варто роздумів, хоч раз за все життя.

Автор: Бондаренко Маргарита Григорівна, вчитель зарубіжної літератури, вчитель вищої категорії, вчитель - методист, заступник директора з виховної роботи Миколаївського економічного ліцею №1

Для перегляду додатків завантажте файл.

Попередній перегляд

Триває завантаження